Іван Сірко - непереможний характерник, родом з Мерефи: що з цього правда?

«Жодної битви не програв» — фраза, яку часто повторюють у популярних джерелах, спираючись на «Історію Русів». Невідомий автор у цьому трактаті про Сірка написав так: «Баталії у нього вважалися за іграшку». Але чи справді доля завжди була на боці кошового?

Історичні джерела свідчать, що хоч Сірко і був видатним стратегом, кілька його походів завершились провалом. Наприклад, про поразку його загону від татар 1660 року йдеться у діаріуші смоленського підкоморія Яна Антонія Храповицького; а Веспасіан Коховський у праці "Історія панування Яна Казимира" згадує прикре закінчення облоги містечка Городище на Черкащині в серпні того ж 1664 року, інформує Локальна історія.

Легенди приписують Сіркові майже надприродні можливості: начебто він міг ловити кулі зубами і виходити неушкодженим із будь-якої битви. Проте дослідження антропологів 1960-х років розвінчують цей міф.

Сергій Сегеда, вивчаючи останки отамана, виявив серйозні сліди прижиттєвих травм: переломи лівої ключиці та великої гомілкової кістки, які були результатом бойових поранень. Виходить, що Іван Сірко, як і будь-який інший козак, ризикував життям і тілом у кожній битві і не вдавався до магії. 

Першим дослідником цієї історичної постаті був Дмитро Яворницький. І саме він почав наполягати на тому, що Іван Сірко був основоположником Мерефи. Але немало українських істориків та краєзнавців оскаржують таку гіпотезу.

Наприклад, дослідники Юрій Мицик і Володимир Борисенко вважають, що Іван Сірко походив зі Східного Поділля, а Батьківщиною козака була Мурафа, сотенне місто Брацлавського полку.

Більшість жителів Мерефи знають, що поселення, яке передувало виникненню міста, було засноване у 1595 році (Сірко народився приблизно між 1605–1610 рр.). Але є відомі факти про те, що кошовий отаман дійсно деякий час жив із сім'єю на Слобожанщині. Отже, Мерефа насправжки просочена духом кошового отамана. 

“Стародавній оберіг, який приносить перемогу”, — такою, за переказами, була права рука Івана Сірка. Її, мовляв, козаки брали з собою в походи навіть після смерті отамана.

Однак розкопки його могили в селі Капулівка 1967 року не підтверджують цю легенду. Як зазначила керівниця експедиції Людмила Крилова, скелет Сірка був у повному складі: “права рука зігнута в лікті так, що кисть її була на грудях, ліва також зігнута, кисть — у ділянці живота".

Образ полководця часто асоціюють із безжальністю. У літописі Самійла Величка описано, як після одного з кримських рейдів 1657 року Сірко начебто наказав убити українців, які відмовилися повернутися додому, зрадивши Батьківщину.

Проте сучасні історики ставлять під сумнів правдивість цього епізоду. Літопис Величка, хоча і є цінним джерелом, містить багато суб'єктивних деталей. Деякі з них могли бути вигадані або гіперболізовані для більшого вознесення окремих постатей.

Чому важливо знати правду?

Міфи є частиною нашої історичної спадщини. Проте, розбираючись у фактах, ми стаємо ближчими до реального Сірка — військового, лідера і людини з власними перемогами та поразками.

Це підкреслює значення полководця для української національної пам'яті. Пізнання історії без прикрас дозволяє глибше зрозуміти ким був цей видатний українець і яку роль він відіграв для нашого народу.

Читайте також: 

Топ-5 фактів, що пов’язують Івана Сірка з Мерефою