Що було спочатку: Мерефа чи Сірко? Як історично місто пов’язане з отаманом
Всi новини | | 3,939 | Автор: Дар'я Левченко

Іван Сірко – легендарна постать в історії України та козацтва. Ще за його життя люди складали про нього пісні та легенди, наділяли його надздібностями та вклонялися його управлінським здібностям. Звідки ж родом славетний кошовий отаман та як його життя пов’язане з Мерефою – читайте у матеріалі.
Мереф’яни дуже пишаються своїм земляком та впевнені, що Іван Сірко народився саме на цій території. Проте, історики запевняють, що місто з'явилося пізніше, а отаман, скоріше, може бути одним з його засновників.
Версія: Мерефа з’явилася раніше за Сірка
Першим про те, що Іван Сірко народився в Мерефі Харківської області висловився український історик Дмитро Яворницький. У 1891 році в Петербурзі була видана монографія дослідника, що стосується особистості отамана. Яворницький писав «... Він був родом з козацької слободи Мерефи Слобідської України, теперішньої Харківської губернії, у 24-х верстах від міста Харкова». Історик передавав легенди мереф’ян про те, що на світ Сірко народився з зубами й в перший день життя вже їв пироги: «... Це було знаменням того, що він весь вік свій буде гризти ворогів».
Ким були батьки отамана і звідки вони прийшли невідомо. У слободі Мерефа у Сірка був будинок і млин. Жив він на хуторі, який сам і заснував. Одна з дочок Івана Дмитровича вийшла заміж за козака харківського полку Івана Артемова. У придане вона отримала батьківський хутір, який отримав назву Артемівка. Сьогодні це один з районів міста Мерефа.

Версія: Спочатку отаман, потім Мерефа
Харківський історик Володимир Маслійчук вважає, що Сірко не народився в Мерефі, але був засновником міста. В архівах зберігся опис документа від 1665 року оригінал якого до істориків не дійшов. У документі йдеться про передачу новій слободі Мурафа (одна з назв Мерефи) земель. На чолі поселенців був Іван Сірко. Часто нове місце проживання переселенці називали на честь міста або села, з якого ті прибули.
Так в Харківській області, наприклад, з'явився Золочів, заснований жителями Золочева Львівської області. Для історії місце народження славного отамана Івана Сірка не має значення. Однак, так чи інакше, його доля була нерозривно пов'язана з Мерефою та Харковом. Мереф'яни можуть з гордістю називати Сірка своїм земляком. Адже він, як і тисячі українців не побоявся татарської шаблі, переселився на слобожанські землі та зробив цей край квітучим.
Історія пам’ятника славетному кошовому отаману в Мерефі
Видатний український скульптор Іван Гончар створив проєкт пам’ятника Іванові Сірко, який сидить спершись на шаблю. Він розповідав, що колись, десь у шістдесятих роках, був на могилі Івана Сірка, то став на коліна й поклявся, що створить пам’ятник, гідний цього українського лицаря й полководця, який ніколи не зазнавав поразок від численних ворогів, а бив їх наголову. Також скульптор зазначив, що найкраще встановити пам’ятник на високому місці при дорозі, що веде до Запоріжжя, звідки як на долоні видно розташовану у великій долині його рідну Мерефу. І хоч на клопотання автора тодішнє Харківське обласне управління культури не дало згоди на встановлення пам’ятника кошовому отаману, він все ще вірив, що цей задум удасться-таки втілити у життя.

Його спільником та однодумцем став краєзнавець із Мерефи Кость Романів, який теж мріяв увіковічити пам’ять Івана Сірка в рідному місті. Та місцеві й столичні чиновники тоді вважали це крамолою й виявом буржуазного націоналізму, вони й думки не припускали, що це комусь потрібно. Тоді Кость Романів зустрівся з нікопольським скульптором Валентином Шкондою — автором погруддя Івана Сірка, яке було встановлене на його могилі. Той зголосився відлити ще одне таке погруддя з чавуну для Мерефи, але для цього потрібні були гроші. Довгий час Кость збирав на базарі пожертви мереф’ян на увічнення кошового отамана.
Потім це погруддя кілька років простояло на його подвір’ї, аж доки місцева влада не надала дозволу на встановлення пам’ятника. Але поважна комісія з Харкова, оглянувши скульптуру, визнала твір малохудожнім. На кошти, виділені з обласного бюджету, було замовлено проект харківським авторам. Невдовзі вони представили аж три моделі пам’ятника, які було виставлено у міській бібліотеці на обговорення громадськістю. Всі постаті виглядали неприродними, здавалось, що вони позують у козацькому вбранні.
А поруч із трьома козаками в опереткових позах Кость Романів виставив фотографію пам’ятників Івану Сіркові, виготовлених Іваном Гончаром. Лише напередодні цих подій Кость зустрівся з Іваном Макаровичем і був приголомшений, побачивши у його майстерні модель пам’ятника, призначеного для Мерефи. Та й усі, кому випала нагода ознайомитися з виставкою проектів, одноголосно проголосували за роботу Гончара. Комісія постановила відхилити пропозиції харків’ян і укласти угоди з київським автором і комбінатом «Художник» на виготовлення пам’ятника. Ще рік було згаяно на вибір місця, узгодження проекту. А ціни на все лізли вгору, коштів бюджетних і зібраних Костем та Харківським фондом культури катастрофічно не вистачало на виготовлення цього, найкращого, пам’ятника Івану Сірку.

Коли вже й жителі міста стали допитуватися у тодішнього мера Мерефи, куди поділися зібрані гроші, міськрада вирішила встановити пам’ятник-погруддя Івану Сіркові, виготовлений Валентином Шкондою. Відкриття його відбулося 30 травня 1993 року.
Однак кожен, хто знає про чудовий нереалізований задум Івана Гончара, переконаний, що крапку тут ставити зарано. Схоже, що скульптор вважав цю роботу найвагомішою справою свого життя, бо до останніх своїх днів тримав модель пам’ятника в центрі майстерні.
Читайте також: Де у Мерефі провести вихідні на природі?
Ще декілька актуальних новин на зараз