За покликом серця: інтерв’ю з викладачками мереф’янського медичного ліцею

Дар´я Левченко 25.12.2020 у 12:20 986

Хихля Катерина Василівна та Колодяжна Олена Анатоліївна працюють вчительками української мови та літератури у Мереф’янському медичному ліцеї. Робота з дітьми для них – покликання та справа життя. Про сучасні програми навчання, особистий професійний шлях та любов до рідної мови – у нашому спеціальному інтерв’ю та сюжеті.

За покликом серця: інтерв’ю з викладачками мереф’янського медичного ліцею

Хихля Катерина Василівна працює вчителькою української літератури та мови у Мереф’янському медичному ліцеї вже 15 років. До закладу прийшла ще юною спеціалісткою, яка закінчила Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна за відповідним фахом. З 2012 року також обіймає посаду заступника директора з виховної роботи.

Шлях Катерини до професії розпочався ще з дитинства.

«Я змалечку розуміла, що хочу працювати з людьми. Коли подорослішала, зрозуміла, що більше хочу працювати саме з дітьми, тому обираючи фах, точно вирішила, що хочу бути педагогом»

Любов до педагогіки маленькій дівчинці прищепили її батько та шкільна вчителька, які також працювали у стінах Мереф’янського медичного ліцею.

«Зі шкільних предметів, мені найбільше подобалася українська мова, вчителька з цього предмету була надзвичайно розумною та цікавою жінкою. Крім того, мій батько все життя працював вчителем, у цьому ж закладі, де зараз працюю я. Ніколи не жалкувала про те, що обрала саме цей фах»

Професія, за словами Катерини Василівни, щоденно надихає її на розвиток. Адже для того, щоб зацікавити учнів та заслужити їх довіру, потрібно завжди залишатися з ними на одній хвилі. Викладачка сьогодні є класним керівником 8 класу.  Вік своїх підопічних вважає одночасно найцікавішим та найскладнішим.

«Мені завжди потрібно бути в тренді, бути цікавою, вміти привернути увагу учнів. Тому я прагну більше спілкуватися зі школярами, знаходжуся в постійному пошуку нових методів та форм навчання, і це не дає можливості зупинятися та мотивує на безперервний розвиток»

Під час карантину навчатися й викладати стало значно важче. У цей період вчителі чи не щоденно окрім уроків проводили онлайн-консультації з учнями.

«Були вимушені працювати і в телефонному, і в онлайн-режимі. Що особливо приємно, діти самостійно зверталися з проханням пояснити той чи інший матеріал, цікавилися, прагнули  поглибити свої знання», - з гордістю розповідає Катерина.

А для того, щоб зацікавити більшу аудиторію учнів викладачка вигадала спеціальні челенджі на тему навчання та онлайн-квести.

«Перший час на карантині було важко, всі пристосовувалися до навчання у режимі онлайн. З часом ми адаптувалися, знайшли свої плюси, вигадали нові методики. Але дітям все одно бракує живого спілкування. Це відчувалося дуже гостро»

Тому зараз, для утамування соціального «голоду», Катерина Хихля разом з учнями намагається урізноманітнити дозвілля. З класом вони часто вибираються на велопрогулянки  та влаштовують різноманітні заходи. Крім того, своїм обов’язком викладачка вважає пропагування волонтерства серед молоді. Сама цією справою жінка займається вже понад 8 років.

«Я волонтером багатьох акцій та проєктів, вважаю, що за волонтерством майбутнє. Коли людина готова ділитися своїми знаннями чи чимось матеріальним безкорисно – це дійсно класно»

Колодяжна Олена Анатоліївна також викладає українську мову та літературу в Мереф’янському медичному ліцеї та є заступником директора з навчально-виховної роботи.

 «У ці стіни я потрапила у 1979 як учениця, й досі з цієї школи не виходила, - жартує жінка. – У 1991 році, після інституту, я почала працювати тут вже на посаді вчителя"

Закінчила Олена Анатоліївна Харківський національний педагогічний університет імені. Г.С. Сковороди. До професії прийшла за поради матері, яка вбачала в ній можливість розвитку в різних галузях.

«Я взагалі мріяла стати акторкою. Мама порадила мені піти у вчителі. Сказала, що це поєднання і актриси, і режисера, і постановника. Так сталося, що її слова дійсно виявилися правдою»

Професію вчителя Олена вважає складною, але потрібною для суспільства. Крім того, за словами жінки, викладачами стають виключно за покликом душі та абсолютної любові до дітей.

«Не може людина бути вчителем, коли вона не готова віддавати. Задача викладача – не тільки говорити, а й вміти слухати дітей. Розвиватися постійно для того, аби віддавати також не всі готові. Інша річ, що не всі й готові сприймати від дітей ту енергію, яку вони віддають»

У Мереф’янському медичному ліцеї намагаються викладати матеріал для школярів за сучасними методиками, залучають їх до різних навчальних програм та проєктів.

На изображении может находиться: 3 человека, люди занимаются спортом, баскетбольная площадка, обувь и в помещении

Так, вже кілька років поспіль заклад працює в програмі «Демократична школа», місією якого є змінити українську школу для того, щоб вона виховувала активних і відповідальних громадян, які поважають права людини.

«Учні розуміють, що вони мешкають у правовій державі. Тому потрібно знати не лише свої права, а й обов’язки. Одним з таких пунктів у програмі є саме володіння державною мовою й виховання поваги до рідної мови»

Нещодавно учні 6-В класу брали участь у всесвітньому русі від «Amnesty International», створеного для боротьби за забезпечення прав людей. Школярі створили соціальний відеоролик, який закликає суспільство змінити світ на краще. 

Крім того, цей проєкт допоміг школі інтегрувати українську та англійські мови. Завданням учнів було написати листа англійською на підтримку учасників акції, чиї права були порушені. Так, на уроках англійської та української мов діти вивчали слова, що належать до теми правового захисту.

Також Мереф’янський медичний ліцей бере участь у краудфандинговій платформі «Re. Active». Це всеукраїнський освітній проєкт, що має на меті перезавантажити уроки фізичної культури в українських школах.

«Ми ініціювали придбання спортивного інвентарю для закладу. Для того, щоб разом з учнями проводити різні спортивні заходи на території не лише ліцею, а й громади. Щоб діти менше часу проводили у гаджетах й більше займалися якимись цікавими, посильними видами фізичного навантаження», - розповіла Катерина Василівна.

Вчительки української мови та літератури ліцею вважають, що вивчати державну мову цікаво та перспективно. Цю ідею популяризують і серед своїх учнів.

«Вчити українську мову - це перспективно та престижно. Це означає розвивати себе як впевнену сучасну особистість. З кожним днем український народ та його культура ростуть, ширяться світом, і бути представниками цього народу – означає бути в тренді. Україна зробила великий крок вперед за роки своєї незалежності, й ми, сучасні українці, на сьогодні вже просто не маємо права не знати свою мову», - стверджують педагоги.

Читайте також: Мереф’янська центральна районна лікарня: сучасність та професіоналізм

Залишайте свої коментарі на сторінці нижче!


Останні новини

Vindict - Завантаження...

Завантаження...

Ще новини

Коментарi