Загадка забутого пам’ятника на мереф’янському кладовищі
Всi новини | | 1,392 | Автор: Владислав Слобожанський

На міському кладовищі у Мерефі стоїть давно забутий пам’ятник Федоту Середі, напис на якому попри канони того часу зроблений українською мовою. Хто ж такий невідомий Федот Середа та що незвичайного у його пам’ятнику – читайте у матеріалі.
На великому міському кладовищі Мерефи є забута могила, над якою стоїть оригінальний пам'ятник сторічної давності у вигляді невисокого обеліска з сірого каменю з написом: "Під цією могилою спочив Федот Середа року божого 1913 сентября 14.Народився р. 1887 марта 1.Пам'ять про тебе любий товаришу ніколи не згасне в серцях наших".
Здавалось б, що тут незвичайного? Немало давніх могил з такими написами на пам'ятниках. Зацікавило інше. Напис був зроблений не по канону, а українською мовою. Жодного слова від родичів , а тільки від товаришів. І ще: на час поховання та частина цвинтаря, де він спочив, була максимально віддаленою від основного кладовища. Це дає право припустити, що життя та смерть Ф. Середи були зовсім не простими.
Ким же був померлий у віці неповних 25 років, Федот Середа?
Федот Петрович Середа народився в слободі Мерефі в сім'ї селянина Петра Васильовича Середи. Його дід, Василь Олексійович Середа, був міцним господарем і крім власної землі, обробляв 5 десятин орендованої. Маючи в господарстві шість пар волів, він займався чумацтвом і залишив сину добрий капітал. Василь Середа мав вітряний млин.
Народившись в заможній за мереф'янськими мірками, родині, Федот почав свою освіту в Мереф'янському двокласному училищі. Після завершення навчання вступив до Вовчанської вчительської семінарії. У 1907-му, дев'ятнадцятирічним юнаком, Ф.П. Середа був призначений народним вчителем в своє рідне училище, в слободу Мерефу.
За декілька років роботи в училищі, він успішно оволодів професійними навичками та показував добрі результати у роботі. Під час інспекторських перевірок його ім'я згадувалось в числі тих, кого було відзначено. Так за підсумками 1912 року, він у числі небагатьох вчителів Харківського повіту, отримав грошову винагороду.
Щоправда, Ф.Моісеєнко у своїй рукописній "Історії Мерефи" стверджував, що вчителем він був посереднім. Треба думати , що Моісеєнко не був кваліфікованим педагогом-методистом, щоб давати оцінку вчительським здібностям Ф.П. Середи.
Крім того, Федот Петрович встиг завоювати повагу серед мереф'ян. Підтвердженням може слугувати той факт, що його, згідно з "Положением о выборах в Государственную думу от 1907 г." було включено до списку вибірників в Державну думу від 27 червня 1912 р. у числі чотирьох вчителів від Мерефи. Треба думати, що Ф.П. Середа підтримував розвиток української культури.
Що стало причиною смерті молодого, неординарного вчителя, і чому на могильній плиті є слова лише товаришів, а не близьких чи родичів, причому українською мовою, ми, на жаль, мабуть, не дізнаємось.
Читайте також: Що було спочатку: Мерефа чи Сірко? Як історично місто пов’язане з отаманом
Ще декілька актуальних новин на зараз